У пошуках натхнення: 5 фотографів розповідають про улюблені жанри

Сьогодні Всесвітній день фотографії! Понад 10 років знімки залишаються невіддільною частиною нашого контенту. При цьому фотографія завжди була чимось набагато більшим, ніж просто інструментом відображення реальності. Вона передає емоції, думки й бажання, а також викликає глибокі переживання у глядачів.

Кожен жанр фотографії має свою специфіку: одні передбачають фіксацію особливих моментів на вулицях міста, інші вимагають ретельної підготовки до зйомки у студії. Ось чому усі фотографи мають унікальні джерела натхнення, які дають їм можливість розповідати історії.

Як і акумуляторам фотокамер, фотографам також потрібно час від часу підзаряджатися. Що ж надихає їх створювати запаморочливі знімки? З нагоди Всесвітнього дня фотографії ми поговорили з митцями з різних куточків світу про їхню улюблену справу.

Одед Вагенштейн

Я вважаю, немає іншого жанру, який давав би стільки можливостей для сторітелінгу, як портретна фотографія. Річ не тільки у тому, що в ньому більше об’єктів фотографії, ніж можна відзняти. Навіть якщо ми зосередимося лише на одній людині, з невеликою зміною композиції, ракурсу чи фону її історія щоразу виглядатиме інакше.

Що мене захоплює (і водночас бентежить) у портретній фотографії, так це Х-фактор. Це мить, коли між вами та моделлю виникає магія, яку неможливо передбачити. Нахил голови під певним кутом, куди ідеально падає світло, або особливий погляд, який виражає те, що неможливо сказати словами, — момент, котрий може зробити навіть постановчу сцену справжньою та унікальною.

Олег Оприско

Плівкова фотографія — це дивовижне поєднання ідеального формату, кольору, об’єму та глибини. Складність постобробки додає відповідальності, тому кожна зйомка особлива і потребує багато часу для підготовки. У мене є можливість пробувати різні цифрові камери середнього формату, але я все ще не знайшов нічого кращого, ніж класичний Hasselblad 500c/m або “Kиїв-6C”, якими користуюся.

З 24 лютого невичерпним джерелом натхнення для мене є волонтери, військові та інші люди, які всі ці 177 днів захищають мою країну. Як і будь-який український митець, я намагаюся робити все можливе, щоб розповідати своїм іноземним клієнтам та підписникам про війну.

Прочитайте інші тематичні інтерв’ю з українськими митцями:
— Мистецтво під час війни: як українські ілюстратори поширюють правду та співпрацюють зі світовими медіа (1 частина)
— Мистецтво під час війни: як українські ілюстратори поширюють правду та співпрацюють зі світовими медіа (2 частина)

П’єрпаоло Міттіка

Я вважаю себе фотожурналістом, який любить життя та світ і ненавидить несправедливість. Тому я розповідаю історії, пов’язані із соціальною сферою. Я намагаюся дати право голосу тим, хто його не має, і понад 20 років займаюся висвітленням наслідків екологічних катастроф, спричинених людьми. Я вважаю, що це найбільша проблема людства. У нас є тільки одна Земля для життя, і ми її знищуємо. За допомогою фотографій я можу поширювати інформацію і певною мірою змінювати світ. Саме в цьому я бачу особливість фотожурналістики.

Я знаходжу натхнення у всьому, що мене оточує. Від живопису, музики, скульптури, літератури, театру та кіно до подорожей, знайомства з різними культурами, іншими людьми та їхніми історіями. Усе, що приходить у моє життя, може дати імпульс для роботи та роздумів.

Сергій Мельниченко

Я думаю, що художника може надихнути все: від мистецтва до змін в особистому житті чи суспільних рухів. Мої ідеї та почуття є основним інструментом для створення чогось нового. Я люблю досліджувати нові теми та нові візуальні мови. Вони допомагають мені відкривати нові соціальні аспекти мого мистецтва.

Натхнення сильно залежить від періоду мого життя та настрою. Коли я почав займатися концептуальною фотографією у 2012 році, надихався роботами українського фотографа Романа Пятковки, який став моїм учителем і хорошим другом. Спілкування з новими людьми, котрі стають героями моїх проєктів, дозволяє мені сильніше заглибитися в їхні внутрішні світи.

Діна Беленко

Найбільше у фотографії неживих об’єктів мені подобається розмаїття історій, які можна розказати. Натюрморт дає широкий спектр можливостей для оповіді. Ви можете розповісти казку про лицарів і драконів або історію жахів, у якій є маєток з привидами. І все це — у комфортних домашніх умовах. Вам не потрібно турбуватися про графік моделі або вартість сету. Просто розкажіть історію, не зважаючи на технічні нюанси.

Моє найбільше натхнення — зв’язок зі звичайними предметами. Він як конотативний мох, що росте на поверхні речей. Дивлячись на нього, можна дещо розповісти про їхніх власників. Чи люблять цю річ? Чи це подарунок від важливої людини? Чи нагадує вона про щось цінне? Дізнайтеся ці відповіді. Розшифруйте їх. І відчуйте, що нас постійно оточує щось значуще: не лише дерево та пластик, а емоції та історії.

Інші матеріали, які можуть вас зацікавити:

The Photographer’s Way: 8 унікальних історій про те, що значить бути фотографом

За що ми любимо фотографію: думки авторів з усього світу