У світі картонних драконів і паперових міст: інтерв’ю із фотографкою Діною Бєленко

Знімки Діни Бєленко абсолютно не схожі на звичайну предметну фотографію. Кожен з них розповідає історію, предмети на зображеннях оживають й переносять нас в інший світ – світ магії, фантазії й гри.

Діна ділиться секретами, де брати натхнення, як бачити кадр і навчитися знаходити красу у повсякденних речах.

Розкажіть трохи про себе і свій професійний шлях.

Щоб представитися, я завжди використовую одну й ту ж фразу, яка дуже точно мене описує: “Моє ім’я – Діна, і я розповідаю живі історії за допомогою неживих предметів”. Я – людина з маленькими паперовими містами, кубиками цукру, місяцем з полімерної глини, ляльковими меблями, розбитими чашками, машиною Руба Голдберга, зробленою власноруч, перефарбованими пазлами, дротяними деревами, картонними драконами й розлитою кавою. А ще – з фотоапаратом. Це по суті я.

Я отримала гуманітарну освіту (диплом з видавничої справи й редагування Далекосхідного державного гуманітарного університету), після завершення навчання працювала редакторкою у тамтешньому видавництві. Та невдовзі зрозуміла: єдине, що робить мене справді щасливою, – предметна фотографія. Тож я звільнилася з посади редакторки й стала фотографкою на фрілансі. З того часу я ані секунди не шкодувала про це рішення.

Як не дивно, моя освіта стала у пригоді в роботі фотографкою: як технічна складова (основи обробки зображень і додрукарської підготовки), так і творча (натхненний курс літератури, естетики й культурології). Думаю, що моя мрія ілюструвати книги – певною мірою бажання поєднати ці дві спеціальності.

Що для вас значить фотографія?

Це мій спосіб розповідати історії, робити переклад з мови неживих предметів на людську мову. Візьмемо, наприклад, чашку кави. Вона може належати астроному й віддзеркалювати зірки або місячне затемнення. Або ж це чашка художника, який через неуважність поставив у неї пензлі й олівці. Можна побачити, як від чашки гарячої кави підіймається пара, а в ній літають повітряні змії або дирижаблі. Треба просто ставити питання. На що це схоже? Як це можна змінити? Хто може цим користуватися? А якщо зробити його рідким або твердим? Речі дивовижні, особливо якщо вони прості. Чашки кави й печиво настільки прості й звичні, що пасуватимуть до чого завгодно. Й заведуть фотографа куди завгодно. Можна уявити себе дослідником, наприклад Девідом Лівінгстоном, у світі неживих предметів.

Чим вирізняється ваш стиль?

Можливо, вірою в те, що у кожній речі є відчуття людської присутності, чогось невидимого, але виразного. Я часто уявляю себе в ролі кінорежисера, який дає вказівки чашкам і печиву. Це як мати трупу неживих акторів, що не можуть ані рухатися, ані говорити, та все ж таки можуть показати історію.

Ваші композиції неймовірно вигадливі й творчі. Де ви знаходите ідеї для них?

Роблю замальовки. Багато!

Я не дуже вірю в абстрактне натхнення. Я вірю у натхнення, яке приходить до нас під час роботи. Тож я просто сідаю зі своїм альбомом, фломастерами й чашкою чаю та починаю думати, якою буде моя наступна фотографія. Я можу придумати абстрактну тему (наприклад, море, астрономія, подорожі, солодощі), а потім обираю предмети, які підійдуть для цієї історії. Або навпаки: можу вибрати предмет (наприклад, нещодавно придбані чашки, збільшувальне скло або мушлю) й вигадати для нього маленьку пригоду.

Завдяки неймовірним розповідним можливостям жанру предметної фотографії мені ніколи не буває нудно в роботі. Взагалі-то мені швидко набридають різні дрібниці, але саме тому я знаходжусь у постійному пошуку чогось нового. Набридли літаючі чашки кави? Тоді зроблю дракона з полум’я свічки, дам йому ім’я Лафаєт, і нехай він буде моєю домашньою твариною. Можливо, це щось на кшталт жаги мандрів. Ентузіазм дослідниці жанру спонукає мене йти вперед.

Якими особистими досягненнями у фотографії ви найбільше пишаєтеся?

Це проєкт “Нескінченна книга”.

Його почала художниця-ілюстраторка Наталі Ратковскі. Вона зібрала групу художників, кожен з яких протягом року створював свою “Нескінченну книгу”. Щотижня кожен учасник проєкту робив одну ілюстрацію у будь-якій техніці (фотографія, акварель, комп’ютерна графіка та ін.) на будь-яку тему. Була лише одна умова: ілюстрація з попередньої сторінки має плавно переходити на наступну так, щоб не було видно меж. Тож наприкінці року у кожного учасника має вийти одна велика панорамна картина, нескінченна книга з 52 зображень, яку можна й далі продовжувати.

Моя книга – про відкритий космос, шоколадне печиво, мрії про міжзоряні подорожі, кекси й зустрічі з іншопланетянами. Я вирішила, що це плідна тема для довгої серії. До цього я не створювала подібних, тож треба було вибрати тему, яка б передбачала багато предметів та історій. Космос ідеально підійшов. 🙂

Космос, – на диво, чудова тема для предметної фотографії. Теми їжі й науки (зокрема космонавтики) добре поєднуються. Врешті приготування їжі часом нагадує алхімію (особливо для людей, які не вміють готувати), тобто є чимось фантастичним і магічним. З часом алхімія розвилася у хімію. Тож це доволі близький зв’язок.

Ви маєте улюблене фото у портфоліо?

Повітряні кульки з кавових чашок. Було дуже весело робити всі ці бризки!

На яку камеру ви знімаєте? Наскільки техніка важлива для стокового фотографа?

Nikon D800. Для мене техніка не важлива. Головне – щоб вона була зручною у використанні, та й усе.

Як ви перетворили своє захоплення фотографією на повноцінну роботу?

Я захопилася фотографією з часів завершення школи. Я не хотіла бути професійним фотографом, це було просто хобі. Я знімала портрети друзів (і зараз вважаю, що це був гарний початок), квіти, пейзажі й взагалі все, що бачила. Не було такого жанру, який я б не спробувала. Можливо, мені просто подобався звук затвора.

З часом я стала ставитися до фотографії серйозніше, почала замислюватися, що хочу сказати своїми знімками, планувати фотозйомки, малювати ескізи й приділяти увагу дрібним деталям. Я стала контролювати все більше аспектів своєї роботи.

Можете назвати мене одержимою контролем, але я просто обожнює це. Я зрозуміла, що мене цікавить не відстежування подій, не перекази чужих історій. Мені подобається створювати власні розповіді, й найпростіший спосіб досягти цього – контролювати всі об’єкти в кадрі. Я зрозуміла: у чому зможу стати справжньою майстринею, так це у предметній фотографії. Хоча б теоретично. Тож я вирішила зробити її своєю професією.

Де ви берете натхнення?

Я переконана, що шукати натхнення краще за межами своєї справи. Ми всі мимоволі шукаємо натхнення у своїй професійній сфері – в образотворчому мистецтві, кінематографі та подібних напрямах. А як же література та музика? Як щодо радіопередач і поезії? У мене є знімок, який з’явився на світ завдяки одному рядку з народної пісні. Ви ніколи не здогадаєтеся, з якої саме, поки я не скажу. Для натхнення дуже важливий широкий кругозір. Тож я намагаюся не обмежуватися знаннями з фотографії й вивчаю щось цікаве, наприклад, з біології, когнітивістики або танців. Це найнадійніший спосіб назавжди забути про творчу кризу.

Що має бути у хорошій фотографії?

Розповідь. Зрозуміла історія із зав’язкою, розвитком і розв’язкою. Часто можна почути думку, що головне у фотографії – історія. Я погоджуюся з нею. Знайдіть мотив для кожного предмета у сцені, те, що їх об’єднає. Що це за предмети? Звідки вони взялися? Хто їх сюди приніс? Хто головний герой? Що тут відбувається? Гарне фото – як кульмінація у фільмі. Дивлячись на нього, глядач може побачити, що відбувалося раніше, й зрозуміти, що буде далі. Вигадайте для своєї фотографії послідовну історію з початком, серединою й кінцівкою, а потім просто зніміть мить кульмінації.

Яку головну пораду ви можете дати?

Найважливіша порада, яку мені колись давали: завжди починайте з ескізу.

А можна це сказати голосом Смерті з Дискосвіту? ЗАВЖДИ ПОЧИНАЙТЕ З ЕСКІЗУ. Так краще. Хотіла б я, щоб хтось сказав мені це раніше! Ескіз дозволяє вам продумати головного героя й історію, поставити собі важливі питання й додати гарні деталі. Знаю, є такі фотографи, які можуть вигадати ідею мимохідь, але я точно не з них. Тож ескізи й попереднє планування – це основа моєї роботи й водночас натхнення.

Якщо ви хочете побачити інші роботи Діни, подивіться її сторінки у Facebook або Instagram.