Чого можна навчитися у знакових українських модерністів (Дзиґа Вертов, Соня Делоне, Олександр Архипенко)

Що, як ми скажемо, що творчий спадок видатних українських діячів майже столітньої давнини актуальний і зараз? Мало того, докази цього ви можете побачити у культових фільмах, колекціях найвідоміших модних будинків та на вулицях чи не кожного великого міста.

Сьогодні ми розповімо вам про трьох визнаних митців, чиє життя і творчість були пов’язані з Україною: Дзиґу Вертова, Соню Делоне та Олександра Архипенка. Кожен з них вплинув на розвиток модернізму і вписав своє ім’я в історію світового мистецтва.

Ми проаналізували творчі підходи й художні прийоми, які дозволили цим авторам виробити унікальний стиль і досягти міжнародного успіху. Запрошуємо і вас познайомитися з ними. Можливо, саме тут ви знайдете ідеї для своїх робіт, щоб це не було: фотографія, ілюстрація чи дизайн.

📽️ Кінематограф: Дзиґа Вертов

Показуйте життя таким, як воно є, і не бійтеся експериментувати

Дзига Вертов

Зв’язок з Україною

Хоча Дзиґа Вертов і народився на території Польщі, він є представником “Українського Відродження”. Головні творчі відкриття режисер зробив в Україні. Саме тут Вертов зняв свої найвідоміші стрічки. Зокрема, “Людину з кіноапаратом” знімали в Одесі, Києві та Харкові. Творчість Дзиґи Вертова багато в чому визначила подальший розвиток модернізму в українському кінематографі, що можна помітити, наприклад, у фільмах Олександра Довженка.

Творчий спадок і художні підходи

Вертов вважається одним із засновників і теоретиків документального кіно. Він першим ще у 1920-ті використав метод прихованої камери, коли людина в кадрі не знає, що є об’єктом зйомки. У такий спосіб режисер реалізував свій головний творчий принцип – зйомка життя зненацька. Масового поширення метод прихованої камери отримав лише 40 років потому, коли з’явилися високочутливі плівки та легкі безшумні камери.

Дзиґа Вертов був творцем та ідейним лідером авангардистського об’єднання “Кіноки” (від “кіно-око”). Його учасники виступали проти традиційних видів мистецтва, в першу чергу – ігрового кіно. Вони засуджували використання сценаріїв, акторів, декорацій, називаючи все це фікцією. Свої фільми “кіноки” будували на архівах, хроніках і зйомках людей без попередження, тобто їх можна вважати першими популяризаторами сучасної концепції автентичності.

Композиційне вибудовування епізодів за законами поезії – один із головних художніх прийомів Вертова, повною мірою втілений у його найвідомішій стрічці “Людина з кіноапаратом” (у 2014 році була визнана найвизначнішим документальним фільмом всіх часів за рейтингом Британського кіноінституту BFI). Важливою категорією для режисера був ритм. У “Людині з кіноапаратом” він намагався передати ритм міста, тому цю стрічку ще називають фільм-симфонія.

Дзиґа Вертов придумав художні підходи, які зустрічаються у багатьох сучасних фільмах. Зокрема, ефект напливу, коли фінальні кадри однієї сцени накладаються на перші кадри наступної. Його ви можете побачити у серії про Гаррі Поттера. Ще один винахід Вертова – ефект уповільненого руху (slow motion), одним із найяскравіших сучасних втілень якого стала сцена із “Матриці”, де Нео ухиляється від куль. Сьогодні режисери активно використовують цей прийом, щоб зробити сцени більш видовищними та захопливими.

Найвідоміші твори: “Людина з кіноапаратом”, “Ентузіязм (Симфонія Донбасу)”, “Одинадцятий”, “Кіно-око”.

Особливості стилю:

використання метафор і асоціацій;
уповільнена зйомка;
подвійна експозиція;
наїзди камери.

🎨 Живопис: Соня Делоне

Додавайте яскраві кольори, щоб “оживити” свої зображення

Соня Делоне

Зв’язок з Україною

Дівчинка, яка в майбутньому стане “першою леді абстракціонізму” і законодавицею мод в Європі, народилася у Полтавській області й отримала ім’я Сара Іллівна Штерн. Залишившись у ранньому віці сиротою, вона жила у родині дядька в Одесі, а пізніше переїхала з ним до Санкт-Петербурга. Згодом Соня почала подорожувати Європою і врешті оселилася в Парижі. Та художниця ніколи не забувала про своє коріння й втілювала українські мотиви у творчості.

Творчий спадок і художні підходи

Якщо описати творчість Соні Делоне двома словами, це буде “колір” і “геометрія”. Причому свій стиль вона знайшла завдяки ковдрі, яку пошила для сина із різнокольорових клаптиків (ця ковдра нині зберігається у Національному музеї сучасного мистецтва в Парижі). Згодом мадам Делоне стане першою жінкою-художницею, чиї роботи покажуть на персональній виставці у Луврі.

Соня Делоне вважається однією з найяскравіших представниць орфізму (інша назва – симультанізм) – художнього напряму, започаткованого нею разом з чоловіком Робером. Подружжя характеризувало його як “рух кольору у світлі”. Вони малювали концентричні яскраві кола, сповнені світла, які створювали ефект динаміки. Ключовою особливістю живопису орфістів було взаємопроникнення кольорів і форм, завдяки чому автори намагалися передати рух і музичність ритмів. При цьому сюжет залишався другорядним, головна роль відводилася світлу та кольору.

Картина Соні Делоне "Ринок в Міньо"

“Ринок в Міньо”, 1915 рік

Соня Делоне мала хист не лише до живопису. Її ім’я тісно пов’язане з модою і дизайном. Вона, зокрема, зробила популярними “сукні-поеми” – вбрання, на яких буквально були написані вірші. Також мадам Делоне створювала балетні костюми й декорації, одяг та аксесуари, дизайн автомобілів, книжкові ілюстрації, гральні карти та навіть килими. Авторку називали провідною представницею ар-деко, яка поєднує модерн і авангард, а її роботи характеризували так: “Рівновага об’єму і кольору та чудове відчуття ритму”.

Сьогодні твори Соні Делоне отримують нове життя: її яскраві геометричні принти надихають такі відомі бренди, як Dolce&Gabbana, Missoni та Dior. До речі, свою любов до кольорів вона пояснювала спогадами дитинства: “Це барви мого дитинства, барви України. Спогади про сільське весілля із сукнями червоного і зеленого відтінків і кольоровими стрічками”.

Найвідоміші твори: “Ринок в Міньо”, “Співак фламенко”, “Електричні призми”, “Філомена”.

Особливості стилю:

яскраві кольори;
контрастні поєднання відтінків;
геометричні конструкції;
динамічність зображення.

🗿 Скульптура: Олександр Архипенко

Спробуйте наповнити значенням порожній простір

Олександр Архипенко

Зв’язок з Україною

Олександр Архипенко народився у Києві й саме тут почав вивчати мистецтво. Він отримував освіту у Київському художньому училищі у 1902–1905 роках, звідки був виключений за участь у страйку. Архипенко продовжив навчання у художника Сергія Світославського, і у 1906 році влаштував першу виставку своїх робіт. Тоді ж він переїхав до Москви, а за два роки – до Парижа, де відкрив власну школу. До речі, у французькій столиці Олександр Архипенко мешкав у колонії художників La Ruche (“Вулик”), до якої належала і Соня Делоне та інші митці родом з України (зокрема, живописці Натан Альтман і Володимир Баранов-Росіне).

Творчий спадок і художні підходи

Архипенко був одним із перших кубічних скульпторів і мав великий вплив на розвиток модернізму в країнах Європи та США. Також він став першим українцем, який взяв участь у Венеційському бієнале. Твори скульптора, які високо оцінювали Пабло Пікассо та Гійом Аполлінер, виставляються у найвідоміших музеях світу: Центрі Помпіду (Париж), Музеї Гуггенхайма (Нью-Йорк), музеях Берліна, Стокгольма та багатьох інших.

Скульптура Олександра Архипенка "Жінка, яка розчісує волосся"

“Жінка, яка розчісує волосся”, 1915 рік

Що ж зробило його таким відомим? Олександр Архипенко був новатором у скульптурі, зокрема, створив різновид рельєфної різьби – “скульптомалярство”. Він використовував увігнутість і отвір як художні засоби. Прикладом такої наскрізної форми як виражального елементу є пустота біля руки у відомій роботі “Жінка, яка розчісує волосся” (у 2015 році вона була продана на аукціоні Christie’s за понад $2 млн).

Як засновник кубізму у скульптурі, Олександр Архипенко використовував мову геометричних форм для зображення людського тіла. Він першим став застосовувати такі елементи, як грановані площини й негативний простір. Також українцю належить принцип рухомого живопису та особливого механізму – “архипентури” (від імені автора). У 1927 році Архипенко запатентував винахід, охарактеризований як метод оформлення змінних зображень. Він являв собою великий ящик із рухомою рамою, на якій були закріплені смуги з металу та оргскла з нанесеними на них елементами живопису. За допомогою електроенергії смуги рухалися і зображення “оживало”. Сьогодні ми можемо бачити модернізовані варіанти цього винаходу у вигляді рекламних щитів.

Найвідоміші твори: “Жінка, яка розчісує волосся”, “Боксери”, “Блакитна танцівниця”, “Гондольєр”.

Особливості стилю:

лаконічні композиції;
пластичність;
конструктивність;
негативний простір.

Історії про те, як українські митці впливали на розвиток світового мистецтва, дійсно вражають. Як століття тому, так і сьогодні, їхні роботи надихають на творчі експерименти й мотивують не боятися йти проти правил, адже саме так народжується унікальний стиль. Сподіваємося, ви також знайдете, які підходи можна запозичити у цих знакових авторів.