Найкращі друзі людини у променях слави: інтерв’ю із Софі Гаман

Пітбулі й квіти – цікаве поєднання, яке розбиває безглузді стереотипи. Роботи Софі Гаман не залишають байдужим нікого і викликають посмішку в кожного глядача. Зірками всіх її фотографій є найкращі друзі людини. Софі Гаман вдихнула нове життя у фотозйомку собак. Ми поспілкувалися з авторкою й дізналися більше про її роботу і добрі справи.

Розкажіть трохи про себе і про те, як ви прийшли до фотозйомки тварин.

Я почала фотографувати собак з притулків у 2011 році, після того, як переїхала до Нью-Йорка з Європи й дізналася, що щороку на вулицях опиняється величезна кількість собак. Поступово це стало моєю повноцінною роботою. Я знімаю собак з притулків безкоштовно, а на життя заробляю продажем принтів, сувенірів і співробітництвом з компаніями, які поділяють моє бажання допомагати бездомним собакам. Частково все це завдяки успіху моєї сторінки в Instagram, де я ділюся історіями своїх моделей.

Ви перетворили фотографію тварин на справжнє мистецтво. Як би ви описали свій підхід у роботі?

Насправді я взагалі не вважаю себе фотографом-анімалістом. Думаю, я можу назвати себе художницею/активісткою, яка використовує фотографію як один із засобів вираження і досягнення цілей. Можливо, тому мої роботи відрізняються від інших. Через собак я намагаюся краще зрозуміти людей. Робота з тваринами з притулків дає багато натхнення, але також має багато труднощів. Ці зломлені, ображені, покинуті собаки стають моїми музами. Я працюю з ними майже в усіх своїх проєктах, навіть коли знімаю для Free People, Vogue або Samsung.

Робота із собаками – досить складне завдання, адже вони не слухаються вказівок, як моделі-люди. Як проходять ваші фотосесії?

Насправді собаки вміють слухати краще за людей! Собаці не важко зрозуміти, що ти від нього хочеш. Вони дуже чутливі й розумні створіння, які всіляко намагаються вам догодити. Собаки люблять отримувати вказівки. Для цього не потрібно багато слів, тому з ними мені легше працювати, ніж з людьми. З людьми мова завжди стає перешкодою (англійська – не моя рідна мова).

Як ви знаходите своїх моделей-собак?

Я їжджу до притулків по всій країні й влаштовую там фотозйомки.

Що вам найбільше подобається у роботі фотографа?

Фотографія – це простий і швидкий спосіб розповісти історію. Мені подобається її миттєвий ефект.

Ви займаєтеся іншими видами мистецтва?

Останнім часом я повернулася до малювання, створення колажів, скульптури, інсталяцій. Я проєктую велику виставку за мотивами своєї серії “Сила квітів” й сподіваюся додати в неї інші форми художнього вираження. Вважаю, що лише фотографії вже недостатньо. Але коли досягаєш успіху в одній сфері, важко спробувати свої сили в чомусь іншому. Здається, що починаєш все спочатку.

Що ви можете порадити тим, хто хоче вдосконалити свою майстерність у зйомці тварин?

Це стосується не лише зйомки тварин, а будь-чого. Щоб стати краще, треба постійно старатися. Якщо вас щось надихає, візьміть це й докладіть зусиль, щоб зробити в мільйон разів краще. Створіть роботу, повз яку неможливо буде пройти.

Розкажіть, як з’явилася ідея знімати пітбулів з квітами?

“Сила квітів” – це серія знімків пітбулів з притулків з квітковими вінками на голові. Я подорожую країною й знімаю ці портрети, щоб розповісти історії собак, багато з яких чекають у притулках на нових хазяїв по 5 років і навіть більше. Ідея була в тому, щоб зруйнувати негативний образ пітбулів, який призводить до усипляння сотень тисяч здорових й придатних для домашнього життя тварин. Ситуація з пітбулями дуже суперечлива й складна. Ці фото стали своєрідним способом змінити наше сприйняття, відкрити нам очі, щоб ми змогли побачити цих собак тими, ким вони є насправді, – собаками. Просто собаками. Не монстрами. Це душевні, зворушливі створіння, які страждають від неймовірного насильства, тому що ми їх боїмося. Люди так давно бояться пітбулів, що посунули їх у найтемніші куточки нашого суспільства, заохочуючи насилля своєю байдужістю. Ця серія стала нагадуванням про те, що будь-яке життя безцінне й заслуговує на відповідне ставлення. Портрети допомогли знайти домівки багатьом собакам, що є справжнім успіхом. Я працюю над серією багато років, й вона стала для мене неймовірною пригодою.

Ви багато чого досягли з проєктом “Мокра собака”. Чим можете пояснити його успіх?

Насправді я досягла набагато більшого з проєктом “Сила квітів”. Але “Мокра собака” – проєкт, який дав старт моїй кар’єрі. До нього мене ніхто не знав. Я зняла цю серію буквально за один день. Пам’ятаю, як думала, що у неї є потенціал. Але я не була впевнена, що глядачам будуть цікаві мокрі собаки. Потім я розіслала цю серію у декілька фото- і художніх блогів, й усе закрутилося. Я отримала кілька нагород, зокрема Sony World Photography Award у категорії “Портрети”. Це проклало шлях для “Сили квітів”, яку я зняла кілька місяців після. Крім того, я отримала замовлення на книгу. Врешті мої роботи побачили, і я змогла на них заробляти. “Мокра собака” змінила моє життя. Думаю, крім того, що ці портрети кумедні, глядачів приваблює їхня людяність. Я завжди хотіла фотографувати собак, як людей. Я хотіла змінити те, як ми зазвичай їх знімаємо, зробити революцію в цьому напрямі фотографії, до якого часто ставляться несерйозно. Мені здається, що тема собак як об’єктів зйомки розкрита не настільки добре, як могла б бути.

Ви маєте домашніх тварин? Чи є у вас улюблена порода собак, які найчастіше стають героями ваших фотосесій?

Звичайно, собаки з притулку! У Пуерто-Рико я взяла собі маленького песика. Породи мене мало цікавлять. Мені дійсно все одно, адже головне в цих пухнастиках – індивідуальність, очі, душа. Кого хвилює, який розмір, хутро чи родовід? Я обожнюю собак з притулків. Навіть для комерційних зйомок я обираю їх. Я хочу показати, що ці собаки варті мільйонів й що вони нічим не гірші за породистих.

Поділіться своїми планами на майбутнє. Ви працюєте над новими проєктами?

Я працюю над великою виставкою, присвяченою “Силі квітів”. Пітбулі заборонені у деяких містах і навіть країнах, що сильно ускладнює роботу притулків і часто призводить до присипляння цілком здорових собак, які підходять для домашнього утримання. Завдяки успіху “Сили квітів” я отримала голос, й хочу відновити діалог щодо цих собак. Також я працюю над книгою “Сила квітів” і над купою інших проєктів. Адже у темі собак і системи захисту тварин ще так багато нерозкритого.